Ключові робочі параметри та вибір сміттєспалювальної установки

Обираючи відповідну технологію утилізації відходів, необхідно завжди враховувати тип відходів, вартість реагентів/сировини та витрати на поводження із залишками після спалювання. Сміттєспалювальні установки проєктують на основі наведених нижче характеристик відходів:

  1. Теплотворна здатність відходів (MJ/кг), масова витрата (кг/год) та розмір;
  2.  %Cl вміст хлору у відходах (m%Cl);
  3.  %S вміст сірки у відходах (m%S);
  4.  %N вміст азоту у відходах.

Найбільш поширеними реагентами є гідрокарбонат натрію, вапно, каустична сода та активоване вугілля. Крім того, у сміттєспалювальній установці споживаються також вода, газ, нафта та електроенергія.

Залишки після спалювання тісно пов’язані зі способом та стратегією утилізації відходів. Основні види залишків:

  1. Попіл після спалювання;
  2. Пил з котла або з quencгод.-системи;
  3. Пил з рукавного фільтра (забруднений хімічними реагентами);
  4. Розсіл зі скрубера.

Залишки суттєво впливають на вартість утилізації

Беручи до уваги передусім економічні умови, добра сміттєспалювальна установка повинна відповідати таким вимогам:

  1. Гарантувати безпеку та захищати здоров’я працівників і мешканців прилеглих територій;
  2. Мінімізувати кількість простоїв;
  3. Забезпечувати мінімальне споживання хімічних реагентів і утворення залишків після спалювання у формі, що якомога менше впливає на довкілля;
  4. Якнайрідше допускати перевищення допустимих значень викидів;
  5. Забезпечувати стабільну змінну продуктивність;
  6. Забезпечувати прозорість у взаємодії з органами екологічного нагляду.